Лена

а колокол давно пора свой заиметь!

Щасливиця, я маю трохи неба
і дві сосни в туманному вікні.
А вже здавалось, що живого нерва,
живого нерва не було в мені!

Уже душа не знала, де цей берег,
уже втомилась від усіх кормиг.
У громі дня, в оркестрах децибелів
ми вже були, як хор глухонімих.

І раптом, – Боже! – після того чаду
і тарапати, рівної нулю, –
я чую дощ. Він тихо плаче правду,
що я когось далекого люблю.

І чую тишу. І співають птиці.
Проходять люди гарні і незлі.
В пахучій хмарі дощової глиці
стоїть туман, як небо на землі.

Пасуться тіні вимерлих тарпанів,
навшпиньки ходять сутінки і сни.
Весна підніме келихи тюльпанів, –
за небо вип’ю і за дві сосни!

а после..

я сумею ее заполнить.

какое счастье. есть люди, с которыми спокойно.

тихо. не пусто.

эгоизм. себялюбие. самолюбие. расставьте знаки, господа. быть может равно.. или придумайте. сами.

сегодня. ради интереса

поинтересовалась у своих одногруппников, могут ли они дать определение словосочетанию "сентиментальное фиаско".

ан нет.

труднейшая задача.

ответы, по большей части, начинались с вопроса о том, что такое фиаско. и соответственно..на этом всё оканчивалось.

вот так.

Я — есмь. Ты — будешь. Между нами — бездна.
Я пью. Ты жаждешь. Сговориться — тщетно.
Нас десять лет, нас сто тысячелетий
Разъединяют.— Бог мостов не строит.

Будь!— это заповедь моя. Дай — мимо
Пройти, дыханьем не нарушив роста.
Я — есмь. Ты будешь. Через десять весен
Ты скажешь: — есмь!— а я скажу: — когда-то...