Светлая память Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько,Вже слово, матусю, не буде моїм.Прийду і попрошуся в сон твій тихенькоРозкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співаєI рана смертельна уже не болить.Ти знаєш, матусю, й тут сумно буваєДуша за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустинуЗа те, що віднині будеш сама.Тебе я люблю. I люблю УкраїнуВона, як і ти, була в мене одна. Оксана Максимишин-Корабель